Псевдоніми українських письменників

Не всі письменники воліли називатися своїм іменем. З тих чи інших причин вони обирали собі псевдоніми. Їх обов’язково треба знати на ЗНО. Тут пропонуємо вам перелік псевдонімів тих письменників, чиї твори винесено на незалежне тестування. Матеріал обов’язково стане у пригоді всім, хто буде писати ЗНО з української мови та літератури.

Псевдонім – ім’я, використовуване людиною замість справжнього (даного при народженні, зафіксованого в документах) у тій або іншій публічній діяльності.

• Панас Мирний – Рудченко Панас Якович
  На походження його відомого прізвища, можливо, вплинуло місто, де народився письменник, – Миргород. У його метриці було написано відразу два прізвища: Мирний і в дужках Рудченко, але практично до самої смерті, крім близьких йому людей, ніхто не знав про те, що Рудченко і Мирний – це одна людина.
• Олександр Олесь – Кандиба Олександр Іванович
  Олесем його називала дружина. У результаті поет почав друкувати інтимну лірику (а згодом й інші твори) саме під таким псевдонімом.
• Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович
  У псевдонімі Карпенко-Карий поєдналися імена батька та улюбленого літературного персонажа драматурга — Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»
  
• Григорій Квітка-Основ’яненко – Квітка Григорій Федорович
  Цей літературний псевдонім пояснює сам Григорій: “Взял себе прозвище по месту жительства; живу на Основе; и так, да буду Основяненко”, – писав він в одному з листів.
  
• Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна
  
  Існує декілька версій про походження її псевдоніма. Більшість науковців й літераторів дотримується думки, що він базується на грі звуків і трансформації прізвища:
  Марко-вич – Марко-вичка – Марко Вовчок.
  Хоча вінницький науковиць Василь Борщевський зауважував: “Цілком ймовірно, що псевдонім письменниці походить від подільського села Вовчок”.
  Так, поблизу Немирова є аж два села, що називаються Вовчок! Як відомо, вона у навколишніх селах зі своїм чоловіком записувала від місцевих жителів пісні, казки, легенди. Кілька пісень записано нею у Брацлаві й Тульчині. До цих містечок вона могла потрапити , лише проїжджаючи  через обидва Вовчки.
• Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович
  У своєму дослідженні творчості Нечуя-Левицького, Валер’ян Підмогильний писав, що письменник “псевдонім собі узяв – Нечуй – аби панотець Стефан часом не довідалися… про пустобрьоху, сина-письменника”.
• Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович
  Такий псевдонім Микола узяв собі саме тому, що у душі він був дуже співчутливим, вразливим і хворобливо замкнутим у собі. Не раз його сучасники описували його твори , як дійсно “хвилюючі й трепетні”.
  
• Остап Вишня – Павло Губенко
  Чому саме такий? Ніхто не знає, мабуть, просто сподобалось таке поєднання слів: тепле, українське, і аж посміхнутися хочеться. Принаймні, так пояснює походження псевдоніма внучка письменника. Ще існує такий варіант: “Свій вибір псевдоніма письменник пояснював тим, “що плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути” (О.Слоньовська)
  
• Іван Багряний – Лозов‘ягін Іван Павлович
  Псев­до­нім об­ра­но, як при­пус­ка­ють, під впли­вом за­хоп­лен­ня тво­ра­ми Ми­ко­ли Хви­льо­во­го — в тек­стах йо­го улюб­ле­ний епі­тет «баг­ря­ний» ви­ра­жав ре­во­лю­цій­но-­ро­ман­тич­не по­ри­ван­ня.
  
• Леся Українка – Косач (за чоловіком – Квітка) Лариса Петрівна
  Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».